Вот говорят; конец и света,
Какому свету? – это ж тьма,
И ходит каждый по планете,
Ища спасения, тепла.
В душе не лето – вьюга воет,
Вот-вот обманом все покроет,
Как белым снегом, все запорошит,
Тот не замерзнет, кто спешит.
Спешит сказать: чтоб не страшились,
И Свет уж настоящий к нам идет,
Чтоб все готовились, молились,
Можь с Новым годом – Новый Век придет?
В душе «Весной» пусть «Разум» рассмеется,
От радости и счастья сердце, чаще бьется,
Ведь в Новом веке Сам Господь придет,
И ожидающих детей Домой возьмет!
Не стоит в страхе душой биться;
И с верой, духом преклониться,
Пред Новым Светом и мечтой,
Чтоб вечно жить и нам с тобой!
Аминь.
Автор: Галина Александровна
Александра,
Башкортостан, Уфа
Прекрасная писательница
Прочитано 8512 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 4
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Мчатся годы . - Николай Зимин Мчатся годы .
Дни коротки .
Радости , невзгоды
С примесью тоски .
Вьюга воет .
Спать не дает .
Сердце в груди стонет .
Сердце верит , ждет ...
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
