Мне спокойно, когда Ты рядом,
Сенью крыл охраняешь меня,
Проведешь через все преграды,
Защитишь от бурь и огня.
Голос Твой, как елей на душу,
Ты укажешь мне жизни путь.
Помоги мне всегда Тебя слушать
И с дороги прямой не свернуть.
Будь со мною всегда и всюду,
Ни на миг не оставь во тьме,
Помоги мне не стать Иудой,
Не распять Тебя на кресте.
Очищай от мыслей негодных,
От желаний пустых избавляй,
Помоги мне не быть холодной,
Но и теплой мне быть не дай.
Твоя воля моей пусть будет,
Руку дай, если я упаду...
Если люди меня осудят -
Ты молитву услышь мою...
Для меня есть лишь Ты на свете,
Ты - мой Бог...повторяю вновь,
Огонек Твой во мне пусть светит,
Чтобы миру нести любовь.
Светлана Рудометкина,
Украина, Мирный
Меня зовут Светлана Рудометкина. Тем, что Господь дал мне, хочу прославлять Его имя и служить Ему. Жду ваших отзывов svetlanka419vkl@outlook.com сайт автора:личная страница
Прочитано 7483 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
